ДОГОВОРИ

1. Договір про передання прав інтелектуальної власності

Детальний правовий аналіз та формування чітких положень договорів у сфері інтелектуальної власності — це один із найефективніших способів захисту прав та інтересів правовласника.

Договори про передання (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності обов’язково повинні бути укладені в письмовій формі.

Наслідком підписання договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності буде безповоротне (безстрокове) відчуження прав повністю або частково на об’єкт права інтелектуальної власності. Варто пам’ятати, що до особи переходять права й обов’язки стосовно об’єкта.

Істотними умовами такого договору (тобто такими, які обов’язково повинні бути узгоджені сторонами та відображені в договорі) є способи використання твору, сфера та територія (у разі передання прав частково, якщо це можливо, з огляду на особливості конкретного об’єкта права інтелектуальної власності). Договір має містити чітку ідентифікацію об’єкту права інтелектуальної власності.

Також, укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше.

Саме такий договір буде належною підставою для внесення змін щодо власника патенту на винахід / корисну модель та свідоцтва на торговельну марку, промисловий зразок у державних реєстрах.

Для отримання детальної інформації про особливості укладання договорів про передачу майнових прав інтелектуальної власності, а також щодо вартості та строків їхнього формування — зверніться у TISC для отримання безкоштовної консультації.

2. Ліцензійний договір

Найпоширенішою формою надання дозволу на використання об’єктів права інтелектуальної власності є укладення ліцензійних договорів.

Хоча в деяких виняткових випадках можливе надання дозволу на використання об’єкту в усній формі (наприклад, договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо) усе ж ліцензії та ліцензійні договори обов’язково повинні укладатись у письмовій формі.

У разі укладання ліцензійного договору одна особа (ліцензіар) надає дозвіл іншій особі (ліцензіату) використовувати об’єкт права інтелектуальної власності (торговельну марку, музичний твір тощо) у певний спосіб та у визначеній сфері. Така правова конструкція застосовна майже для всіх сфер економічної та творчої діяльності (від важкої промисловості до секторів креативних індустрій).

Обов’язковими умовами ліцензійного договору є:

— вид ліцензії (виключна, одинична, невиключна):

— деталізація прав та способів використання об’єкту;

— строк дії;

— територія, на яку поширюється дозвіл;

— порядок та розмір виплати винагороди;

— специфічні положення, що залежать від виду об’єкта (наприклад, для торговельних марок обов’язковим є положення про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою якості товарів і послуг власника свідоцтва).

Потреба прискіпливо ставитися до формування положень ліцензійних договорів виходить із декількох законодавчих положень, які стосуються цього виду договорів, так:

— права і способи використання, які не визначені в ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату;

— у випадку незазначення території, ліцензія поширюється на територію України;

— строк договору не має спливати пізніше строку дії майновий прав тощо.

Законодавством встановлено багато умов та положень, які потребують узгодження в ліцензійних договорах залежно від мети надання ліцензії, сфери, виду об’єкта права інтелектуальної власності, сторін, формі виплати винагороди тощо.

Для отримання детальної інформації про особливості укладання ліцензійних договорів, а також щодо вартості та строків їхнього формування — зверніться у TISC для отримання безкоштовної консультації.

3. Дистриб’юторські договори

Дистриб’юторський договір дає змогу врегулювати відносини між виробником/імпортером та дистриб’ютором щодо розповсюдження товарів виробника (їхню логістику та продаж кінцевому споживачу) на певній території чи через певні мережі збуту.

За загальним правилом, дистриб’ютором вважають особу, яка організовує процеси генеральної дистрибуції, тобто будує мережі збуту та організовує продаж товару виробника для кінцевого споживачу.

За браком чіткого регулювання виникає потреба чітко розрізняти поняття дистриб’юторського договору та суміжних договорів (наприклад, агентського договору) та відрізняти «дистриб’ютора» від «дилера».

Зважаючи, що законодавство не містить конкретних норм, які б регулювали правовідносини дистрибуції, обов’язковим у процесі укладання договорів дистрибуції є забезпечення відповідності вимогам законодавства щодо захисту прав споживачів, якості та безпеки товарів, захисту конкуренції та, не менш важливо, — щодо прав інтелектуальної власності.

Обов’язковими для зазначення умовами договору дистрибуції є положення щодо предмету, ціни товарів, винагороди дистриб’ютора, території розповсюдження товару. Також, серед умов такого договору часто включають повну або часткову «ексклюзивність», тобто можливість дистрибуції визначених товарів на певній території чи в певний спосіб виключно дистриб’ютором. Часто на практиці така «ексклюзивність» реалізується з допомогою дозволу чи переходу прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Не варто забувати і про умови щодо обмежень діяльності дистриб’ютора (території, часової дії, мінімального обороту товарів та ціни) та вимоги щодо забезпечення якості товарів та виконання дій щодо збереження ділової репутації виробника.

Для належної та ефективної реалізації прав дистриб’ютора варто не лише забезпечити перехід товару від виробника до дистриб’ютора, але й оформити перехід комплексу прав, який дасть змогу безперешкодно реалізовувати товари виробника.

Для отримання детальної інформації про особливості укладання дистриб’юторського договору, а також щодо вартості та строків його формування— зверніться у TISC для отримання безкоштовної консультації.

4. Франчайзинг

Франчайзинг (також франшиза, комерційна концесія) — спосіб ведення бізнесу, за якого одна компанія (франчайзер) передає іншій (франчайзі) комплекс прав, який дає змогу останній виготовляти/продавати товари або надавати послуги франчайзера.

Франчайзинг — це поширений спосіб використання вже розробленої, а часто й апробованої, бізнес-моделі. Основою такого способу організації бізнесу є комплекс прав інтелектуальної власності, який передається франчайзі на заздалегідь визначених законом та договором умовах. Крім того, за умовами франшизи можуть надаватися не лише права на використання торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо, а й сам комерційний досвід та ділова репутація (goodwill) франчайзера.

Правова конструкція, яка регулюватиме відносини між франчайзером і франчайзі — це договір франчайзингу (договір комерційної концесії). Такий договір обов’язково має укладатись у письмовій формі.

Незважаючи на те, який саме вид франчайзингу був обраний (товарний, сервісний, виробничий тощо), умови договору мають чітко передбачати не лише асортименти послуг і товарів, вимоги до їхньої якості, окреслення маркетингових та рекламних технологій, а й конкретні права на об’єкти інтелектуальної власності та окремо способи їхнього використання. Іноді для розроблення та укладання договору франчайзингу необхідно проводити аудит прав інтелектуальної власності, аналіз належної реєстрації та захисту об’єктів.

Ми надамо детальну інформацію про особливості укладання договорів франчайзингу, а також щодо вартості та строків їхнього формування.

5. Договір про нерозголошення конфіденційної інформації

Договір про нерозголошення конфіденційної інформації (NDA — Non-disclosure agreement) — це зобов’язання сторін не розголошувати інформацію, що визначена ними як конфіденційна, будь-якій третій особі. Таке зобов’язання може бути оформлене у вигляді окремого договору, бути частиною основного договору, що регулює відносини між особами, або ж формуватися у вигляді односторонньої згоди.

Такі договори покликані захистити володільця комерційної таємниці, розпорядника персональних даних та будь-якої іншої конфіденційної інформації (бізнес-планів, стратегій, інноваційних розробок тощо), а їхнє підписання стає стандартною процедурою налагодження трудових та комерційних відносин.

До NDA можна включити будь-який тип інформації, крім публічної та загальнодоступної. З огляду на брак чіткого законодавчого регулювання в Україні та спірну судову практику, для забезпечення реального виконання договору, в разі порушення, необхідно:

- докладний опис відомостей, що становлять конфіденційну інформацію;

- пам’ятати, що захищається інформація, а не документ;

- конкретні умови настання відповідальності;

— чіткий розмір відповідальності;

— визначення шляхів, способів та порядку передачі інформації;

— фіксація кожної складової частини переходу інформації;

— фіксація кожного елементу порушення:

— забезпечити наявність внутрішніх актів, які визначають систему захисту конфіденційної інформації;

— підписання/ознайомлення із такими актами (у випадку NDA із працівниками).

Для забезпечення реального виконання таких умов необхідно:

— адаптувати NDA залежно від того, які це відносини: договірні/переддоговірні відносини між контрагентами, партнерами, відносини між роботодавцем та працівником (трудові) тощо;

— враховувати сферу та характер інформації, а також багато інших змінних, які впливатимуть на ефективність, а іноді можливість реального виконання NDA, в разі виникнення порушень чи спорів.

Основна проблема виконання NDA в судовому провадженні — важкість доведення причинно-наслідкового зв’язку між діями сторони та фактом розголошення. Тобто важко встановити сам факт вини, з чого випливає і складність відшкодування збитків стороні, яка розкривала інформацію.

Поруч із правовою частиною захисту конфіденційної інформації та комерційної таємниці стає технічний захист та правила поводження з інформацією.

Для отримання детальної інформації про особливості укладання договорів про нерозголошення конфіденційної інформації, а також щодо вартості та строків їхнього формування- зверніться у TISC для отримання безкоштовної консультації.

6. Інші види договорів

Спектр можливих об’єктів права інтелектуальної власності є різноманітним, тому є велика кількість відповідних договорів у цій сфері. У TISC ми працюємо з унікальними та нетиповими проєктами.

Ми допоможемо визначити найкращі правові способи захисту ваших проєктів та правовідносин. Ми можемо забезпечити правовий аналіз та формування таких договорів:

— Договори про створення на замовлення об’єктів права інтелектуальної власності (відеороликів, музичних творів і об’єктів промислової власності);

— Продюсерські договори;

— Ліцензійні угоди з кінцевим користувачем (EULA);

— Політики конфіденційності, захисту персональних даних (Privacy Policy);

— Договори з інвесторами, грантодавцями, акселераційними програмами;

— Партнерські угоди;

— Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт та багато іншого.

Для детальнішого визначення найефективніших договірних конструкцій для ваших індивідуальних потреб, а також для визначення вартості та строків надання таких послуг — зверніться у TISC для отримання безкоштовної консультації.

ЗАМОВИТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ

КОНТАКТИ

tisc@nipo.gov.ua
tiscnipo@gmail.com
+38 (044) 498 38 41
www.facebook.com/tisc.ua/